Перековані козацькі шаблі
Перші документальні згадки про шаблю датуються десь Х століттям.
Ця зброя з‘явилася на Сході. Кочівники швидко поширили моду на шаблю багатьма регіонами.
Виготовляли шаблі у кількох країнах. Але, найбільших успіхів досягли майстри Туреччини і Персії.
Ніж, шабля, пістоль були основними бойовими знаряддями козаків.
Часто козаки ходили напівголими, голодними, але з розкішною зброєю.
Отримати шаблю справжній січовик міг лише двома шляхами – у спадок від батька чи діда, та здобути в бою.
Чим відомішим та заможнішим був козак, тим дорожча у нього була шабля.
Саме через Запоріжжя, козацтво, шабля прийшла у Московщину.
Отаман Американського козацтва Сергій Цапенко, що багато років вивчає зброю і історію козацької епохи, надіслав унікальні знімки нагородної, ЖАЛУВАНОЇ, шаблі, яка була надана царатом Донським козакам.
Мабуть під час першої хвилі еміграції, клинок опинився в США. Ймовірно, після смерті старих власників, діти чи онуки, продали зброю.
Дослідивши кілька подібних жалуваних екземплярів, отаман зрозумів, що всі вони перековані!
Якимось чином отримавши зброю, росіяни нанесли на леза свою символіку, написи…
Так козацькі шаблі перетворилися на жалувані. До речі, чимало росіян, що брали участь у розгромі Січі, були озброєні колишніми козацькими шаблями, що стали жалуваними!
У козаків існувало чимало спеціальних ритуалів для зброї.
Шабля повинна була прийняти козака. Воїн повинен був відчувати зброю.
Використовувалися магічні обряди язичників, характерників. Шабля проходила крізь вогонь, воду, землю… Задіювали якісь трави, древні заклинання і молитви…
Вороги відзначали, що козаки б‘ються як заговорені.
«Боплан звернув увагу на козаків-характерників - на Січі їх зазвичай було не більше п'яти-шести чоловік. Еліта війська Запорізького, вони володіли здатністю у прямому розумінні слова творити дива. «Заговорені» характерниками козаки-запорожці відважно розправлялися із закутим в лати військом супротивника — їх не брали ні меч, ні куля. Силою погляду характерник міг повернути назад ворожий загін і за допомогою стародавнього замовляння наповнити вітром вітрила козацької «чайки» при повному штилі. – пише Ю.Шилов.
Умів характерник і «відв'язувати від мертвяка». За козацькими повір'ями, убитий в бою ворог переслідував воїна, що потім уражав його, в житті, насилав на нього хвороби і невдачі. Тому перш, ніж почати лікування пораненого, характерник відправлявся в світ мертвих і давав убитому козаком ворогові викуп...
Щоб дізнатися, чи переможе Запорізьке військо супротивника, напередодні дальніх походів і великих битв маги-характерники удавалися до геомантії — ворожіння на землі: піднімалися на вершину найвищого в окрузі кургану, стежили за зміною напряму вітру і польоту птахів, роблячи лише самим зрозумілі висновки. У народі характерників інакше, ніж чаклунами, не називали: вважалося, що козак може обдурити самого біса. Як тут не пригадати колоритних гоголівських персонажів або героїв «Чорної Ради» Пантелеймона Куліша...»
Шабля стала головною героїнею багатьох легенд, пісень, дум, казок…
Перероблені козацькі шаблі, після знищення козацтва, стали дуже цінною нагородою, яку використовували в Російській Імперії багато років.
Зрозуміло, росіяни налагодили власний випуск холодної зброї. Але, всі подібні вироби мали чіткі знаки заводів і майстрів.
Жалувані ж шаблі, зроблені в маленьких майстернях , в основному, Туреччини, ніяких знаків не зберегли. Всі зображення, нанесені козаками, були затерті. Залишилися лише імперські.
Враховуючи цю інформацію, треба трохи під іншим кутом, глянути на доступні нам фотографії старої зброї.
Відкрили дуже важливу і цікаву сторінку історії.
Що буде далі?
Віктор Тригуб, редактор журналів «Нова Січ» і «Музеї України»
| 
