У Національному музеї народної архітектури та побуту України відбулося
відкриття першої черги експозиції «Археологічна пам’ятка «Ритуальний
дуб», якого вже прозвали в народі Дуб Перуна.
Ця унікальна археологічна пам’ятка була знайдена археологом Івакіним
Г.Ю. у 1975 році на березі Дніпра, біля гирла Десни – на кордоні
Полісся і Лісостепу. Незвичайне дерево було досліджено, оброблено і
розкомплектовано: шелепи передали до Музею історії Києва, а стовбур – до
Музею під відкритим небом в Києві у 1981 році.
З самого початку, дуб науковці дослідили, понаписували монографії,
надали пропозиції щодо його експонування, підготували документацію і….
забули: чи то грошей не вистачало, чи то часу. В ТЕПі від 1983 року
була пропозиція: «экспонирование на резервном участке территории во
временном закрытом навесе с остеклением главной видовой поверхности.»
Але, побажання не були виконані…
Так і пролежав собі древній велетень під примітивним накриттям у
лісочку біля дороги, поза екскурсійними маршрутами. майже 33 роки.
В цьому році, після величезних снігів наукові співробітники музею
звернули увагу на зміни, які відбувалися з дубом: він почав зеленіти,
обростати мохом - дуб лежав майже на землі, в постійному затінку, без
належного провітрювання. Стало питання про зміну місця експонування.
У ТЕПі, який розробляли наукові співробітники музейного сектора
«Древнерусского зодчества» В.І. Останін та О.Ф.Нікітенко, з залученням
істориків та археологів: Гупало Н.Н., Івакіна Г.Ю., Сагайдака М.А., Моця
О.Н., Косміной Т.В., пропонували «воссоздание ритуального комплекса
в экспозиции под. открытым небом поставить его вертикально для
демонстрации посетителям ритуального дуба».
Тож, опираючись на матеріали ТЕПу, науковці музею вирішили змінити
місце експозиції дуба – перенести його в лісочок і зробити експозицію
«Археологічна пам’ятка «Ритуальний дуб»,
За консультацією звернулись до заступника директора Інституту
археології НАН України Івакіна Г.Ю., який обстежив дуба і прийшов до
висновку, що дуб придатний до відкритої експозиції після проведення
належних робіт.
Стріленко Ю.М., фахівець НДІ пам’яткоохоронних досліджень Мінкультури
України, інженер-технолог-реставратор, запропонувала технологію
виконання консерваційних робіт з метою захисту від подальшого
руйнування. Вона взяла дуб під свою опіку.
І ось, після великої кількості нарад та консультацій, дуб підняли і
поставили у новому місці. Зараз він стоїть величний, гордий,
монументальний, а не проста колода біля дороги.
Ця подія зацікавила величезну кількість людей – за два дні нову експозицію побачило більше 10000 відвідувачів.
33 роки він пролежав «мертвим» експонатом у затінку, а коли його
підняли – неначе прокинувся та ожив. Він зараз має унікальну енергетику:
біля нього ходив рідновір Велес з рамками, замірював енергетику дуба.
Вони – аж зашкалюють..
Гості музею почали звертатися до дуба зі своїми проханнями, залишати свої подарунки. Генетична пам'ять - величезна сила…
До музею приїхала ціла делегація з Національного науково-дослідного
реставраційного центру України на чолі з заступником генерального
директора з науково-реставраційної роботи Бичко Тетяною Анатоліївною.
Вони ознайомилися з документацією, прискіпливо обдивилися дуба, надали консультацію щодо подальшого його експонування.
Зараз навколо дуба багато розмов і спекуляцій – але, не помиляється той, хто нічого не робить.
Головне, всі прийшли до загального висновку: унікальна археологічна
пам’ятка не має права лежати під деревами без необхідного догляду і
тихо «помирати».
Попереду величезні плани: перед основними консерваційними роботами
треба зробити накриття, підготувати дуб до зими, доробити експозицію.
Ми дякуємо Ігорю Дідковському та Європейській економічній палаті
торгівлі (EEIG) за фінансову допомогу у побудові нової експозиції -
музей на перенесення дуба не витратив жодної копійки.
Поки що проект потягнув на 350000 гривень – а попереду ще багато роботи.
Запрошуємо всіх небайдужих до співпраці. Ми будемо раді кожній фаховій пораді і реальній допомозі.
