Вітаю Вас Гість | RSS

Четвер, 21.09.2017, 17:07

Каталог статей


Головна » Статті » Мои статьи

ПЕРЕЯСЛІВСЬКИЙ СКАРБ МИХАЙЛА СІКОРСЬКОГО

ПЕРЕЯСЛІВСЬКИЙ СКАРБ МИХАЙЛА СІКОРСЬКОГО

Нація існує доти, доки зберігає пам'ять про своє минуле. У цьому сенсі українцям не раз доводилося виборювати своє право на існування. За часів Російської імперії наш народ намагалися позбавити мови, традицій.

За часів радянської влади комуністичні «селекціонери» вивели нову безлику націю – радянський народ. Хто намагався протистояти цьому, того звинувачували в «українському буржуазному націоналізмі». З усіма відповідними наслідками. Та навіть під таким шаленим тиском вони не зраджували своїм поглядам - хтось відкрито виступав проти нищення українських традицій, хтось по зернині знаходив і зберігав ще не знищене часом та манкуртами. Ім’я Михайла Івановича Сікорського відоме далеко за межами України. Саме завдяки його зусиллям колись Історичний музей  у Переяславі-Хмельницькому перетворився на Національний історико-етнографічний заповідник «Переяслав».            

За 55 років Михайлу Сікорському та його колегам і однодумцям вдалося створити 26 оригінальних музеїв, присвячених різній тематиці. І саме завдяки його зусиллям Переяслав-Хмельницький - невеличке містечко на Київщині - повернув собі славу колись могутнього княжого граду, захисника південно-східних  земель Київської Русі. Понад 380 тисяч експонатів, зібраних Сікорським  та його соратниками, розкажуть про всі історичні періоди Переяславщини – від епохи палеоліту до Трипільської культури і IV—III тис.до н.е, залізної доби, та розвитку скотарства, землеробства у слов’ян, появи промисловості й уже до сучасної цивілізації.  По-різному доводилося збирати ці уламки історії. Хтось сам приносив до музею речі свої пращурів. А здебільшого доводилося самому ходити хатами, їздити селами. Тому й не дивно, що кожен з експонатів для нього – це своя окрема історія. Утім, чимало було й таких, хто хотів придбати щось із колекції - мовляв, все одно он скільки в музеї експонатів. А за кордоном можна було б мати чималий зиск. Та все даремно. Михайло Іванович відкидав такі «пропозиції». Тому в нього було багато недругів. Точніше - заздрісників. Однак більше друзів і поціновувачів його таланту.  Який, зрештою, оцінила і сама Україна. Торік у березні Указом Президента України Михайлу Сікорському присвоєно звання Героя України.      

А недавно у видавництві «Криниця» побачила світ художньо-документальна повість відомого українського журналіста, публіциста, заступника головного редактора газети «Урядовий кур’єр» Миколи Махінчука «Переяславський скарб Михайла Сікорського», присвячена діяльності видатного музейника.   Автор за багато років копіткої праці зібрав у єдину картину всі моменти життя свого героя. Ця своєрідна мозаїка історій  чи не найкраще характеризує Михайла Сікорського.  Як зазначив на презентації книжки, що  відбувалася в Міжрегіональній Академії управління персоналом, сам автор, це практично третє видання. Адже вперше книжку було видано ще 1989 року, але тоді в силу певних обставин, а точніше – через цензуру, не всі розділи дозволили опублікувати. Зокрема, радянська влада заборонила оприлюднювати дані про голодомор 1932 - 33-го років. Згодом було здійснено ще одне видання – за рахунок  представника української діаспори. Однак і тоді було вилучено кілька розділів. І лише нині книжку видано в повному обсязі. За словами Миколи Махінчука, саме завдяки таким непересічним особистостям, як Михайло Сікорський українці не забуватимуть про свої корені. Тим паче, що дізнатися щось новеньке і студенти, і професори зможуть не так завдяки «сухим» науковим статтям, як завдяки самим безмовним свідкам історії, які дбайливо зберігаються в  Національному історико-етнографічному заповіднику «Переяслав».

Богдан ДОВНИЧ
Категорія: Мои статьи | Додав: pereyslav (20.01.2008)
Переглядів: 1001 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: