Археологічний музей

У 1967 року відкрився археологічний музей, що вис-вітлює історію Переяславщини в археологічних матеріалах з найдавніших часів до половини ХIII ст., до татаро-монгольської навали.

У вітчизняній музейній практиці це перший досвід збереження на місці розкопок та експонування архітектурно-археологічної пам’ятки. Павільйон споруджений у 1957р., дещо пізніше в ньому була побудована експозиція археологічного музею.

Близько 15 тисяч років тому, в пізньому палеоліті на Переяславщині з’явилися первісні люди. Багато років пройшло,поки вони винайшли лук та стріли, які зараз експонуються в музеї разом з  знаряддя з кременю.  З часом первісні люди приручили тварин, навчилися землеробству,з’являються нові види знарядь з кременю: сокири з зашліфованим лезом, тесла, свердла, мотики, серпи, що  представлені  в вітринах музею. В  епоху неоліта  з’являються човни та плоти, розквітає рибальство,навчаються робити  кераміку, зароджується ткацтво. В музеї експонується одна з перших на  території керамічна посудина V - IV тис. до н.е. (Дніпро-донецька культура).

На землях Лівобережжя Середнього Подніпров’я пройшло багато племен, які залишили за собою різноманітні сліди.

Трипільська культура репрезентує нову епоху  - енеоліт (мідно-кам’яний вік). Для них характерні такі  знаряддями як крем’яна сокира, кам’яна та кістяна мотика, тесло, ніж та серп, знаряддя з міді  які представлені у вітрині.

Епоха бронзи (сер. ІІІ - поч. І тис. до н. е.) відзначається винаходом штучних сплавів міді з іншими кольоровими металами - бронзи. У вітрині експонуються: провушна мідна сокира, бронзові кинджали, одновушковий кельт, вістря спису листовидної форми з довгим пером, пластинчатий браслет з карбованим орнаментом,безвушковий шестигранний кельт, бронзовий однолезовий ніж, шпильки з петельчастими голівками та вістря спису з прорізами.

З поселень скіфської доби походять знахідки керамічних посудин, пряслиць, ткацьких грузилів, побутові речі та прикраси, що експонуються у вітрині.

В експозиції демонструються два унікальні шоломи. Залізний шолом, складений з окремих пластинок - “лусочок” та суцільнолитий шолом з золотистої бронзи,виготовлений у V ст. до н.е. майстрами Греції або міст-держав Північного Причорномор’я. З Греції походить представлений в експозиції таз-лутерій V ст. до н.е.

      Для зарубинецьких поселень (III ст. до н.е.) характерне розміщення компактними групами, так званими гніздами. Населення займалося землеробством, скотарством, рибальством, бортництвом, виплавкою  заліза з болотних руд. Експонуються фрагменти глиняного ліпного посуду двох типів - грубого, кухонного, та столового, з лискованою поверхнею, прясла, залізні знаряддя.В етнічному відношенні носіїв зарубинецької культури вважають давніми слов’янами - попередниками історичних слов’ян І тис. н.е.

      В І-ІІ ст. н.е. - цей етап розвитку давньослов’янських племен дістав назву пізньозарубинецького. Фрагменти посуду, прясла, скляні та бронзові прикраси з цих пам’яток демонструються в експозиції.

      В III ст. н.е. на основі пізньозарубинецьких старожитностей складається київська культура. У вітрині представлений характерний ліпний посуд - горщики, лощені миски, прясла, бронзові прикраси з поселень київської культури.

      В кінці ІІІ ст. н.е. поширюється черняхівська археологічна культур, характерною прикметою якої є посуд, виготовлений на гончарному крузі. В одному із похованні виявлені унікальні скляні речі - ваза та “шашки”. “Шашки” являють собою по 11 плоских кружечків з білої та чорної непрозорої скляної маси, знайдені на грудях похованого.

      У  V - VI ст. слов’яни виступають на історичній арені під власними іменами, яким належали пам’ятки пеньківської культури. Кераміка пеньківської культури представлена виключно ліпними посудинами. У вітрині експонуються зразки пеньківської кераміки з поселень V-VІ ст.

      Внаслідок розселення слов’ян у VII - VI-II ст. складаються нові племінні об’єднання - волиняни, древляни, поляни, сіверяни, уличі,  зароджується ранньофеодальна руська держава, виникають слов’янські міста.

      Вперше Переяславль Руський згадується 907 року в договорі князя Олега з Візантією, де він виступає як третє за значенням (після Києва та Чернігова) давньоруське місто, купці якого отримували право безмитної торгівлі та пільги в торгівлі з Константинополем. В експозиції знаходяться унікальні речі, виявлені під час розкопок церкви-усипальниці XI ст.: великий бронзовий свічник, хорос-люстра, прикраси вівтаря.