Будинок станції в Переяславі знаходився на вул. Старокиївській (тепер вул. Покровська) і у зв'язку з реконструкцією дороги підлягав знесенню. Але дирекція державного історико-культурного заповідника звернулась до міськради із клопотанням про створення музею.

Біля музею - смугастий верстовий стовп (реконструкція).

    Зайшовши в музей, попадаємо в обстановку типової поштової станції того часу - чотирьохкімнатна придророжня оселя.

Ось кімната для приїжджих, або вітальня для транзитних пасажирів. Тут розміщена канапа, розрахована на необхідність довгого чекання, а іноді і ночівлі. Поруч - скриня. Центральне місце займає робочий стіл доглядача станції.

    На карті зображені поштові тракти Російської Імперії, що сформувалися на кінець XVII ст., з розміщеними на них поштовими станціями з інтервалом 15-40 верст. Південні маршрути їх закінчувались містами Біла Церква і Переяслав.

    Перед нами карта Полтавської губернії, до складу якої входив Переяслав.

Користуватися послугами пошти можна було тільки при наявності подорожньої - документа, який засвідчував особу подорожуючого і мету подорожі.

    В кімнаті для господарів - меблі та інші предмети створюють типовий інтер'єр житла державного службовця XIX ст.: туалетний столик, буфет, комод, шафа - з оригі нальним різьбленням. На столі - самовар з елементами чайного сервізу.

    Наступна кімната - для багатих приїжджих. Довгі години чекання скрашують грамофон і фісгармонія. Фісгармонія - язичковий пневматичний клавішний інструмент, який в 1810 р. винайшов француз Гур'є. Звучання подібне органу.

    В ямщицькій кімнаті ямщики чекали черги на виїзд, грілися, відпочивали, розважалися, харчувалися, чинили упряж.Ознайомившись  з музеєм, відвідувач матиме уяву про дорожній побут наших предків ХІХ століття.